НАПН України
Закладка 1Закладка 2Закладка 2
Яак Антон: «Ми змінили підхід — щоб не батьки і вчителі примушували вчитися, а учні самі бачили: вчитися — доцільно й цікаво»

На шляху децентралізації освіти в нашій країні потрібно вирішити багато проблем. Одна з ключових — створення сучасних взаємозалежних електронних баз даних, без яких неможливе ефективне управління. Не дивно, що організатори українсько-шведського проекту "Підтримка децентралізації в Україні" запросили для консультування з цих питань саме естонського експерта. Адже Естонія — визнаний у світі лідер із впровадження інформаційних технологій в усі сфери життя держави. 

"Ми можемо спілкуватися російською мовою, у нас є однакове минуле з радянських часів. Може, тому ми можемо зрозуміти людей тут краще, ніж, скажімо, французи чи англійці. Ми радо передамо свій досвід, але неможливо використати його на всі 100%. Потрібно вибирати, що і як зробити. Місцеві умови трохи інакші", — каже в інтерв′ю DT.UA радник Міністерства освіти і науки Естонії з питань інформатизації Яак Антон.

— Пане Антоне, Естонія відома як країна, в котрій ефективно реалізовується електронне державне управління. Я звернула увагу, що на сайті Міністерства освіти є кнопка — вихід на державний електронний портал Eesti.ee — "безпечне інтернет-середовище для спілкування з державою". Як сфера освіти і науки представлена в електронній державі?

— Естонія — маленька країна. У нас немає нафти й золота. Головний ресурс нашої держави — люди. Важливо, щоб кожен із них мав добру освіту і здоров′я. Для досягнення цього та прийняття правильних рішень потрібна якісна інформація, її обробка й аналіз. Коли 15 років тому ми порівняли, як організована робота на підприємствах і в системі освіти, то побачили велику різницю. На підприємствах для організації та підвищення ефективності роботи широко використовували комп′ютери й електронні канали. А в державному секторі старт був повільніший. Стало очевидно, що необхідно розвивати інфотехнологічну частину управління державою, у тому числі й освітою. 

Якщо говорити про освіту, то, перш ніж використовувати ІТ в управлінні, важливо було забезпечити всі школи комп′ютерами та Інтернетом. Це завдання виконали у 2001 р. Наступна мета — навчити вчителів на курсах із використання комп′ютерних засобів. Цієї мети було на 85% досягнуто на кінець 2002 р. 

Із 1 січня 2005 р. 24 години 7 днів на тиждень працює Естонська освітня державна ІT-система та база даних EHIS, у якій представлені дані всіх дитячих садків, шкіл, профучилищ, вищих навчальних закладів, усіх учнів та педагогів, які працюють у них, а також атестатів, посвідчень, навчальних програм. В Естонії не може бути навчального закладу, якого немає в EHIS. Уся державна статистика, фінансування, роздрукування посвідчень про закінчення школи та все інше, що стосується управління, виконується на підставі даних цієї системи. Інформація існує тільки в електронному вигляді, паперів не приймають.Дані в EHIS уводять через Інтернет самі навчальні заклади. Вони ж відповідають за якість даних.

База EHIS підключена до загальнодержавної безпечної системи обміну інформацією між різними базами даних X-Road. До безпечного шару X-Road підключено понад 150 баз даних, від списку жителів держави до баз даних різних банків.

І якщо вводиться будь-яка інформація, вона порівнюється через X-Road із інформацією в інших базах даних. Наприклад, база даних щодо освіти поєднується приблизно з двадцятьма п′ятьма іншими. При введенні даних в освітню базу інформація звіряється з даними жителів держави та іноземців, які мають право навчатися. Якщо поліції треба перевірити інформацію в різних базах даних і поліцейський має на це право, то це можна швидко й легко зробити. Кожен житель Естонії, використовуючи свою ID-карту, може дивитися особисті (але тільки особисті!) дані в різних базах.

— В Естонії створено веб-середовище для комунікації у сфері освіти — систему "електронна школа" (Е-школа). Нею охоплено 100% навчальних закладів? Як це працює? 

— Я не впевнений, що точно 100% охоплено, оскільки це необов′язково. Може, якісь дуже дрібні школи не користуються. Такі інформаційні освітні системи заміняють класний журнал і щоденник учня. Е-школа — одна з них, перша. Ця система займає найбільший сегмент ринку. Тут не тільки міститься інформація про оцінки, відвідування занять та домашні завдання, а й відбувається зв′язок батьків і дитини з учителями. У системі створені профілі вчителів. Це як маленька соціальна мережа. Якщо вчитель, дитина або батьки мають запитання чи зауваження, вони пишуть одне одному. 

— Хто фінансує цю систему?

— Е-школу створено на гроші приватних підприємств і в співпраці за принципом Public Private Partnership (РРР) — державно-приватного партнерства. Це дуже важливий принцип. Держава не може робити все за власний кошт, іноді (коли системи й дані не стратегічні для держави) доцільно залучити і приватний сектор. Наприклад, 10 років тому в нас була дуже успішна програма "Дивися у світ", за якою навчалися 7% дорослих, що не вміли користуватися комп′ютером. Для цього використовувалися комп′ютерні класи та шкільні викладачі. До речі, багато батьків теж вечорами приходили в школу, де вчилися їхні діти, аби навчитися користуватися комп′ютером та Інтернетом. Для організації навчання за цією програмою знадобилися значні кошти, зокрема й на купівлю комп′ютерів. Інвестували банки і телекоми. Вони ж по закінченні курсів подарували техніку школам. Це було вигідно. Чому? Тому що люди, які володіють комп′ютером, користуватимуться інтернет-банкінгом. Коли клієнти здійснюють грошові перекази через Інтернет, банк не мусить відкривати нові офіси й розширювати штат. Навпаки, він закриє офіси. Участь у такій програмі стала для банків інвестицією в майбутнє.

— Міністр освіти Естонії Юрген Лігі пообіцяв: до 2020 р. вся навчальна робота в школі проходитиме в електронному вигляді. Це означає — нічого на папері? Навіть підручників?

— Так, перехід до використання ІТ в навчальному процесі — амбіційна мета. У переході на електронні підручники багато "плюсів". Це дешевше, оскільки не треба витрачатися на друк. Але важливіше, що дуже легко щороку вносити зміни у зміст підручників, аби вони залишалися сучасними. Світ розвивається, наука розвивається, постійно з′являються нові підходи, і їх можна швидко втілювати в підручник. Третій плюс полягає в тому, що учні вимагають не просто читання тексту в підручнику, вони хочуть уже щось слухати, дивитися навчальні відеофільми або відеоролики, користуватися інтерактивними матеріалами.

З нинішнього року в нас починає працювати портал e-Koolikott, що в перекладі означає "електронний портфель". Він дозволить знаходити й використовувати електронні навчальні матеріали в різних інтернет-середовищах (koolielu.ee, moodle, репозиторії літератури тощо) Учень, батьки або навіть учитель зможуть увести в пошуку будь-яку тему й одержати на неї інформацію. Наприклад, на тему "Піраміда" на рівні 5 класу можна знайти інформацію в курсі математики, історії, географії. А можна подивитися, як ця тема викладається в різних класах на уроках історії. На одному рівні ви побачите текст і відео для учня, на іншому — для вчителя. Викладач може зайти в цю систему й підготуватися до уроків, а також комбінувати навчальні матеріали різного типу та комплектувати їх, роблячи комплекти доступними для учнів. Наша стратегічна мета — весь навчальний матеріал повинен бути доступний для всіх. І держава платитиме за виготовлення якісних матеріалів. 

— Учителям платитиме?

— Необов′язково. Учителі за свою роботу в школі отримують зарплату. Я маю на увазі спільну роботу ІT-фахівців — web-майстрів, авторів підручників та досвідчених учителів. Рівень учителя поступається рівню розробників комп′ютерних ігор у сенсі сучасного використання можливостей ІТ та привабливості для молоді, хоча він і розбирається у своєму предметі краще. Тому вчителі мають працювати разом із тими, хто знає принципи побудови підручників і вміє подавати матеріал цікаво й атрактивно.  У розвиток порталу частину грошей вкладає держава, іншу — приватні фірми. Матеріали, замовлені державою, безплатні. А матеріали, оплачені приватними фірмами, можна отримати за невеликі гроші.

— Ваші школи забезпечені комп′ютерними класами?

— Раніше було дуже важливо мати багато комп′ютерів і комп′ютерні класи в школах. Тепер ситуація трохи змінилася. Важливо, щоб у класі вчитель міг зручно користуватися комп′ютером, Інтернетом та проектором для презентації матеріалу. У 2008–2009 рр. усі вчителі отримали для власного користування лептопи. Практично в кожного учня є в кишені або сумці власний комп′ютер, сучасний смартфон. Комп′ютери стають дедалі персональнішими. У школі, де факультативно вивчають інформатику, у класі мають бути комп′ютери (щонайменше — один на двох учнів), Інтернет, проектор, навушники та мікрофон.

Якщо говорити про використання комп′ютера в освіті, тут є дві частини. Перша — використовувати їх для навчання. Друга — адміністративний менеджмент. Потрібно, щоб обидві частини розвивалися й мали для цього відповідну інфраструктуру.

— Чи є у ваших школах навчальний предмет "інформатика"?

— У нашому розкладі інформатика не є обов′язковим предметом, це факультатив. Інформатику вивчають на різних уроках у процесі виконання навчальних завдань.

— Про шкільні програми. На сайті Міносвіти Естонії в розділі "Шкільні програми" заявлено, що в них "акцент змістився з навчання на вивчення". Що це означає?

— Це принципово інший підхід. Раніше вчителі в класі вимагали: давайте робити це ось таким чином. У деяких учнів просто зникло бажання вчитися, вони сказали, що їм нудно й пропало бажання щось робити. Тому ми змінили підхід — щоб не батьки і вчителі примушували вчитися, а учні самі бачили: вчитися — доцільно й цікаво. Учитель при цьому був би, швидше, помічником. Важливішими мають стати такі поняття, як відповідальність, потреби та можливості.

— Як ви домоглися того, щоб учителі стали працювати інакше?

— Зміни в суспільстві не відбуваються швидко — мовляв, давайте від завтра працювати по-новому й мислити інакше. Зміни в підходах до навчання — тривалий процес. Він стартував, і вже видно, що приблизно половина шкіл бачить необхідність змін. Учителі самі розуміють, що працювати цікаво, коли молодь думає інакше, ставить їм цікаві запитання чи сама дає добрі поради. Така робота вчителю приємніша, ніж просто бути магнітофоном.

Ми ще не досягли змін, це складний перехідний процес. Є нові методики й методичні підходи, спеціальні курси, обмін досвідом. Але головне тут — мислення викладачів.

— У програмі діяльності Міністерства освіти Естонії "Розумний і діяльний народ" шість пунктів. У принципі, всі вони нам знайомі (підтримка рідної мови, навчання впродовж життя, можливості для реалізації талантів і схильностей і т.д.), крім такого — організаційна культура у сфері управління, що забезпечує працівникам, партнерам і громадськості відчуття надійності. Чому таке завдання сформулювали окремо, як воно реалізовується?

— Програма діяльності Міністерства освіти Естонії "Розумний і діяльний народ" описує на 80 сторінках минуле і ставить завдання на майбутнє. Одне із завдань — змінити ставлення суспільства до вчителів. Тут важливий не тільки матеріальний аспект, а й ставлення суспільства. Щоб воно зрозуміло, які важливі ці люди. Потрібно також, щоб шкільні викладачі не думали, що все важко і безнадійно, щоб розуміли: ми можемо досягти поставленої мети і знаємо, куди йдемо. 

Оксана Онищенко 

 

«Дзеркало тижня. Україна», №47, 4.12.2015
17:09 14.12.2015